ВСУ висловився про нарахування відсотків і пені за кредитом після прийняття рішення про його стягнення

.

Відсотки за користування кредитом і пені можна стягнути після закінчення терміну дії договору з моменту прийняття судового рішення

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 21 вересня 2016 розглянув справу № 6-2739цс15 за позовом «ПриватБанку» до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

При розгляді було підтверджено правову позицію про можливість стягнення штрафних санкцій за умовами кредитного договору, якщо є судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення пункту 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим пунктом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга до статті 1054 ЦК).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки за договором.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК передбачено, що кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої ж якості, які були передані йому позикодавцем) у строк і в порядку, які встановлені договором. Позика вважається повернутим в момент передачі позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, яка займалася, на його банківський рахунок.

Виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника і поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору і ГК.

У переглядається справі суди встановили, що відповідно до пункту 6.6 кредитного договору боржник зобов’язаний в разі невиконання зобов’язань за договором на вимогу банку виконати зобов’язання по поверненню кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплаті винагороди банку (яке включає відсотки за користування кредитом , в тому числі за користування простроченим кредитом і овердрафтом, плату за випуск / обслуговування пластикової картки, інші комісії і штрафні санкції). Однак суд апеляційної інстанції, встановивши, що судове рішення про задоволення вимог кредитора боржник не виконав, прийшов до помилкового висновку про припинення правовідносин сторін, що випливають з кредитного договору. Отже, висновок апеляційного суду, з яким погодився суд касаційної інстанції, що нарахування відсотків за користування кредитом та пені після закінчення терміну дії договору з моменту прийняття судового рішення не передбачено, не ґрунтується на нормах матеріального права.

До такого ж висновку ВСУ дійшов при розгляді справ № 6-1206цс15, № 6-2631цс15.

джерело: http://jurliga.ligazakon.ua/news/