ВСС зробив висновок щодо розгляду апеляційних скарг
Липень 20, 2015
Народний депутат вирішив розширити перелік критеріїв для оподаткування автомобілів транспортним податком. Зокрема, до віку та об’єму циліндрів нардеп хоче додати ще й вартість авто.
Липень 22, 2015
Показати все

Не києм, так палицею

Через 7 років після першого невдалого введення автофіксації порушень Правил дорожнього руху та 1,5 року з моменту скасування «диктаторського закону 16 січня», що реалізував цю ж ідею, Верховна Рада вирішила втретє випробувати терпець громадян.

Знов «листи щастя»

Але сьогодні виявилося, що «це той самий довгоочікуваний проект, який повинен провести революцію у взаєминах між громадянами та органами внутрішніх справ стосовно фіксації порушень Правил дорожнього руху». Такими словами розпочав свій виступ у парламенті Антон Геращенко, презентуючи урядовий проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдос­коналення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (№2562). Він розповів про європейськість пропонованих новел, оцінивши в цілому документ як не ідеальний, а прогресивний, і закликав усіх підтримати його. Що в кінцевому підсумку і сталося:

14 липня 2015 року закон був ухвалений у цілому 267 голосами.

Закладені у проекті ідеї та процедура їх реалізації залишилися у своїй основі незмінними: автоматична фіксація технічними приладами фактів порушень ПДД, встановлення особи, за якою зареєстровано технічний засіб, складання на підставі отриманих даних постанови про адміністративне правопорушення і надсилання власнику «листа щастя» про накладене стягнення з квитанцією для сплати штрафу. Без встановлення фактичного порушника, без участі особи, котру притягають до відповідальності, без індивідуалізації відповідальності і без презумпції невинуватості (з набуттям законом чинності саме громадянин доводитиме державі у суді, що він не порушував закону, а за кермом авто був хтось інший).

Для слухняних громадян і підприємств запроваджуються пільги: у разі сплати ними 50 % розміру штрафу протягом 5 банківських днів з дня вручення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, така постанова вважатиметься виконаною. Ті принципові, хто вирішить іти до суду і не вкладеться у 5-денний сезон знижок, сплачуватимуть повну вартість. А от скупі, як завжди, будуть покарані за свою жадібність: несплата штрафу протягом 30 днів з дня вручення матиме наслідком стягнення пені у подвійному розмірі штрафу.

Той самий «Візир»?

Причому, схоже, цього разу термін «автоматичний

режим фіксації» також буде розумітися надто широко і включатиме в себе застосування технічних приладів на кшталт сумнозвісного «Візиру». Такого висновку можна дійти, прочитавши норму оновленої ст.309 Кодексу про адміністративні правопорушення: «Під час стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, застосовуються виключно безготівкові платіжні пристрої». На місці вчинення порушення водій зможе сплатити штраф лише у разі, якщо його хтось зупинить на цьому місці. Але який це тоді автоматичний режим?

З урахуванням викладеного, схоже, держава наступила на ті самі граблі, що й сім років тому, коли найбільш активні та юридично обізнані автолюбителі у судах висували претензії як до самих приладів (через можливість маніпулювати даними), так і до не зовсім автоматизованого способу їх застосування.

Одним удавалося вигравати справи в судах, іншим — ні. Дехто доходив до Конституційного Суду з проханням розтлумачити ст.141 КпАП (яка, до речі, знову повертається згідно з новим законом). У 2010 році КС задовольнив цікавість громадянина. І навіть в більшому обсязі, ніж той очікував.

Гарантії визначеності

КС взагалі визнав ст.141 КпАП неконституційною. А разом із нею — і ті норми, що встановлювали спрощений режим покарання за порушення ПДД. З огляду на

ідентичність ситуації незайвим стане вивчення аргументів, викладених у рішенні КС від 22.12.2010 №23-рп.

Тоді Суд констатував порушення принципу правової визначеності як необхідного елементу верховенства права, закріпленого Конституцією. Обмеження права повинно грунтуватися на критеріях, які дають особі можливість відокремити правомірну поведінку від протиправної, прогнозувати її юридичні наслідки. Звідси — необхідність індивідуалізації відповідальності (ч.2 ст.61 Основного Закону). Зміст індивідуалізації розкривається в ч.2 ст.33 КпАП: «При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність».

Тож накладення стягнення на власника авто без установлення особи водія-порушника суперечить суті адміністративного правопорушення, обов’язковою ознакою якого є винна (умисна чи необережна) дія або бездіяльність суб’єкта, і хоча б уже тому створює ту саму правову невизначеність.

Також КС установив невідповідність спірних норм системі процесуальних механізмів, які гарантують неможливість притягнення до відповідальності осіб, котрі не скоювали порушень.

По-перше, людина фактично була позбавлена можливості реалізації передбачених ст.268 КпАП прав знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді

справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; бути присутнім при розгляді справи.

По-друге, оскільки рішення про притягнення до відповідальності грунтувалося лише на одному фотознімку без залучення водія, порушувалася сама процедура доказування. Так, згідно з стст.252, 280 КпАП при розгляді справи про адмінправопорушення посадова особа зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено порушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка ж доказів повинна грунтуватися на «всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності» (тобто доказів вини конкретної особи повинно бути хоча б два).

З урахуванням цього неважко спрогнозувати, що новий і прогресивний (але чомусь недосконалий) закон чекає доля його попередника — численні позови, неоднозначна судова практика і звернення по роз’яснення до КС, який знову поставить крапку. А можливо, три — до наступних ідей реалізації євростандартів у сфері безпеки дорожнього руху. Джерело : ttp://zib.com.ua/ua/117587-oshtrafovanim_i_pozbavlenim_prezumpcii_nevinuvatosti_vlasnik.html