Зняття арешту з рахунку в СЕА ПДВ

Наразі доволі поширеною є практика органів досудового розслідування стосовно звернення до слідчого судді з клопотанням про винесення ухвали про накладення арешту на суми  реєстраційного  ліміту  в системі електронного адміністрування ПДВ (далі – СЕА ПДВ) на які платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних.

Відповідно до частини першої статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України)  арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Що ж стосується правового визначення «суми реєстраційного ліміту» в СЕА ПДВ, то вона не може вважатися майном, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 2011 Податкового кодексу України (далі ПК України) Система електронного адміністрування ПДВ – це централізована інформаційно-аналітична база даних ДФС, яка відображає показники відповідного платника податків щодо розміру реєстраційного ліміту сум ПДВ на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних. Тобто  реєстраційний ліміт – це лише віртуальне значення, яке обчислюється за формулою, встановленою ст. 2001.3 ПК України  у межах якого платник має право зареєструвати податкові накладні, розрахунки коригування до податкових накладних.

Ліміт ПДВ в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в ДФС України – є лише показником здійснення господарської операції та не є грошовими коштами або електронними коштами, тому арешт цих лімітів, накладений ухвалою слідчого судді, неможливо конфіскувати, здійснити відчуження, та спрямувати їх на відшкодування завданої шкоди у разі пред’явлення цивільного позову.

Зазначаємо, що реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ не є грошовими коштами або електронними грошима, адже відповідно до п. 15.1 статті 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовими зобов’язаннями цієї, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Сума ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в ДФС України, не підпадає під визначення «речові докази». Це суми податкового кредиту, які отримані внаслідок ведення господарської діяльності підприємства законним шляхом. В постанові про визнання речовими доказами не вказано як розглядати ці докази в кримінальному провадженні – чи це знаряддя вчинення кримінального правопорушення, чи речі, що набуті протиправним шляхом, чи отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на вищевикладене, реєстраційний ліміт платника ПДВ в СЕА ПДВ  не є майном в розумінні ст. 170 КПК України та не відповідає критеріям речових доказів в розумінні ст. 98 КПК України.  Наведені обставини унеможливлюють накладення на такий об’єкт арешту, оскільки арешт може бути накладено виключно на майно, тобто на речі, що є матеріальними об’єктами.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ч. 10 ст. 170 КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ.

Зазначене підтверджується не тільки положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, а також тим  фактом, що арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Отже, органом досудового розслідування виносяться клопотання про арешт майна, на яке законом не визначено можливість такого арешту.

Крім того, вважаємо за необхідне зазначити, що відповідно до чинного законодавства  встановлено законом заборона на накладення арешту на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ.

Відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-19 від 16.07.2015 встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути накладено арешт та звернено стягнення.

Також, арешт на суму ліміту податку на додану вартість в системі електронного адміністрування ПДВ суперечить положенню ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод та свідчить про необґрунтованість його застосування, що має наслідком його скасування.

Таким чином, зазначене вище повністю розповсюджується на ухвалу суду в кримінальному провадженні, тому що вона за своєю природою є виконавчим документом відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надає достатніх і належних доказів тих обставин на які посилаються у клопотанні.

Отже, органом досудового слідства не може бути доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України,  оскільки не може бути надано доказів, що суми ліміту ПДВ є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Порядок дій платника податку у випадку накладення арешту на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ.

Відповідно до чинного КПК України встановлено два способи захисту порушених арештом на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ прав,  а саме:

• скасування арешту шляхом подання клопотання (ст. 174 КПК України);
• подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт з вимогою про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про накладення арешту (ст.ст. 309-310, 407 КПК України).

Зазначаємо, що подання клопотання про скасування арешту на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ в порядку ст. 174 КПК України не регламентовано строками та кількістю звернень. Таким чином, особа, права якої порушені внаслідок  арешту реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ, має право подавати клопотання про скасування зазначеного арешту необмежену кількість разів, якщо попередні клопотання не були визнані судом обґрунтованими.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді про арешт реєстраційного ліміту здійснюється особою, права якої порушені внаслідок  арешту реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ протягом 5 (п’яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Таким чином, у ситуації яка склалася та з метою досягнення найбільш позитивного результату, враховуючи, що розгляд клопотання про скасування арешту на реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ в порядку ст. 174 КПК України може затягнутися та не завжди може принести бажаний результат, вважаємо, що найдоцільнішим буде одночасне застосування двох способів захисту.

Додатково зазначаємо, що команда ТОВ «Lobby Consulting» здійснює повне супроводження справ щодо зняття арешту з рахунку в СЕА ПДВ.