КСУ: мобілізація судді не є підставою припиняти суддівську винагороду — що це означає для ч. 3 ст. 119 КЗпП

4 листопада 2026 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення за конституційними скаргами суддів Григорія Сивухіна та Тараса Андрейчука, які після призову на військову службу під час мобілізації втратили суддівську винагороду. КСУ дійшов висновку: мобілізація судді не є підставою для припинення виплати суддівської винагороди. Рішення є обов’язковим, остаточним і не може бути оскаржене.

Що вирішив Конституційний Суд

Предметом розгляду була частина третя статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції Закону від 1 липня 2022 року № 2352-IX. Саме цими змінами з 19 липня 2022 року було скасовано гарантію збереження середнього заробітку за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації.

Суд визнав саму норму ч. 3 ст. 119 КЗпП конституційною в аспекті її відповідності частині другій статті 130 Конституції. Водночас КСУ встановив, що застосування цієї норми судами як підстави для припинення виплати суддівської винагороди мобілізованим суддям ґрунтувалося на тлумаченні, яке суперечить ч. 2 ст. 130 Конституції у взаємозв’язку з ч. 1 її статті 126. За повідомленнями, у справах скаржників таке тлумачення застосував Шостий апеляційний адміністративний суд.

Ключові позиції рішення

Суддівська винагорода — це одночасно майнове право судді та гарантія незалежності судової влади.
Розмір, умови та підстави виплати винагороди, зокрема її зменшення, зупинення чи припинення, мають визначатися виключно законом «Про судоустрій і статус суддів».
Закон про судоустрій не передбачав припинення виплати у зв’язку з призовом судді на військову службу під час мобілізації.
Призов на військову службу не припиняє статусу судді та пов’язаних із ним гарантій.

Важливо: за повідомленнями медіа, КСУ не визначав конкретного розміру виплат мобілізованим суддям. Повний текст рішення має бути оприлюднений на сайті Конституційного Суду — радимо звіряти практичні кроки саме з ним.

Кого це стосується

Насамперед — суддів, які проходять військову службу за мобілізацією, та судів як розпорядників коштів. Для інших працівників рішення не змінює загального правила: ч. 3 ст. 119 КЗпП у чинній редакції залишається конституційною, тож звичайний роботодавець і далі не зобов’язаний зберігати середній заробіток за мобілізованим працівником — за ним зберігаються місце роботи та посада.

Водночас логіка рішення може бути корисною для інших категорій, чия оплата праці визначається спеціальними законами як гарантія незалежності (наприклад, окремі посадові особи зі спеціальним статусом). Чи можна застосувати аналогічний підхід у конкретній ситуації — питання, яке потребує аналізу відповідного спеціального закону.

Практичні поради

Мобілізованим суддям: перевірте, чи припинялася виплата винагороди з посиланням на ч. 3 ст. 119 КЗпП. Рішення КСУ є підставою для звернення до розпорядника коштів та, за потреби, до суду.
Тим, чиї справи вже розглянуто: процесуальні кодекси передбачають перегляд за виключними обставинами у разі встановлення КСУ неконституційності застосованого тлумачення закону. Строки на таке звернення обмежені, тож варто діяти без зволікань.
Бухгалтеріям судів: зберігайте документи про призов, накази та розрахунки — вони знадобляться для перерахунку.
Роботодавцям загалом: не змінюйте автоматично облікову політику щодо мобілізованих працівників — рішення стосується спеціального статусу суддів, а не загальних трудових відносин.

Джерела

Потрібна консультація? Юристи АО «Лобі-консалтинг» допоможуть оцінити ваші права на виплати під час мобілізації, підготувати звернення до розпорядника коштів чи заяву про перегляд справи за виключними обставинами. Звертайтеся: lobby-consulting.com.