12 жовтня 2026 року Держпраці нагадала батькам і роботодавцям про право, яким користуються нечасто: перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, працівник може за власним бажанням повернутися до роботи на умовах неповного робочого часу або працювати вдома — і при цьому не втрачає відпустки. Норма не нова, але саме зараз, коли багато сімей шукають додатковий дохід, а роботодавці — кадри, вона набуває особливої практичної ваги.
Що передбачає закон
Право закріплене одразу у двох актах: у частині 4 статті 18 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР та у статті 179 Кодексу законів про працю України. Відповідно до них:
- працювати під час відпустки для догляду за дитиною до 3 років можна лише за бажанням працівника — роботодавець не може цього вимагати;
- допустимі два формати: неповний робочий час (неповний робочий день або неповний робочий тиждень) або робота вдома;
- за працівником зберігається право на відпустку для догляду за дитиною, а закон окремо передбачає збереження права на допомогу в період такої відпустки;
- за роз’ясненням Держпраці, час роботи зараховується до загального, безперервного стажу та стажу за спеціальністю.
Кого це стосується
Відпустку для догляду за дитиною до 3 років може використати мати, батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною, а також особа, яка усиновила чи взяла дитину під опіку. Відповідно, і право працювати під час такої відпустки поширюється на кожного з них. Для роботодавців і кадровиків тема важлива тим, що оформлення такого «часткового повернення» має свої нюанси.
Як оформити: практичні поради
- Заява працівника. Ініціатива має йти від працівника: у письмовій заяві варто зазначити бажаний режим (наприклад, 4-годинний робочий день або 3-денний робочий тиждень) чи роботу вдома та дату початку.
- Наказ. Роботодавець видає наказ про встановлення неповного робочого часу або надомної роботи на період відпустки для догляду за дитиною. Відпустка при цьому не переривається — переривати її окремим наказом не потрібно.
- Оплата праці. Робота на умовах неповного робочого часу оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку; облік ведеться в табелі як звичайно.
- Повернення до повного режиму. Працівник може в будь-який момент припинити роботу й продовжити відпустку в повному обсязі або, навпаки, достроково вийти з відпустки — у такому разі потрібна окрема заява.
- Соціальні виплати. Хоча закон зберігає за працівником право на допомогу в період відпустки, порядок і умови конкретних соціальних виплат на дітей час від часу змінюються. Перед виходом на роботу варто уточнити у Пенсійному фонді, як це вплине саме на ваші виплати.
- Відмова роботодавця. Якщо роботодавець відмовляє у встановленні неповного робочого часу особі, яка доглядає дитину до 3 років, це може розцінюватися як порушення трудового законодавства. Для захисту прав можна звернутися до Держпраці або до суду.
Чому це вигідно обом сторонам
Працівник зберігає кваліфікацію, дохід і стаж, не втрачаючи гарантій відпустки. Роботодавець утримує досвідченого фахівця без потреби шукати й навчати заміну. Водночас помилки в оформленні — наприклад, наказ про «дострокове переривання» відпустки замість встановлення неповного часу — можуть позбавити працівника гарантій і стати підставою для спору.
Джерела:
Потрібна консультація? Юристи АО «Лобі-консалтинг» допоможуть правильно оформити роботу під час відпустки для догляду за дитиною, підготують заяви й накази та захистять ваші трудові права у спорі з роботодавцем. Звертайтеся: lobby-consulting.com